За вікнами нашої школи обняли в одне ціле голубе небо та золота нива. Це наша ненька Україна . Вона горда тим, що зуміла виховати людей, здатних об'єднатися у боротьбі за її єдність і незалежність, здатних захистити іі кордони.

І наша Риківська школа теж гордиться бо в ній навчалися захисники України. Педагоги та учні школи зустрілися з випускником, воїном АТО Цюциком Михайлом Васильовичом,  який служить у 30-й мінометній бригаді. Це була хвилююча зустріч. І радісна, і тривожна, і трепетна. 24 – річний юнак, що неодноразово побував під обстрілами під Горлівкою, світився теплом, радістю, щирістю.

Учні, затамували подих, слухали розповідь Михайла, водія – мінометника. Будучи учнем, хлопець часто постував. А зараз перед вчителями стояв мужній,вольовий воїн, розсудливий і спокійний. Він сказав, що на Донбасі переосмислив усі цінності і зрозумів, що знання потрібні всім і всюди. Адже аптечка солдата складається з іноземних препаратів, тому закликав учнів вивчати іноземну мову. Також просив Школярів докладати максимум зусиль у вивченні всіх дисциплін.

З болем в серці поділився враженнями про зруйновані міста і села, про заміновані поля, про знищені сади.

З любов'ю  і ніжністю говорив, що відчуває кожну думку матері, кожну її молитву. Адже мама, Ганна Василівна, молиться за двох синів, які знаходяться на Донеччині: за молодшого Михайла і старшого Василя. Ганна Василівна молодою овдовіла 5-х дітей (двох дочок і трьох синів). Хлопці виросли сильними, мужніми, справжніми українцями. Навесні Василя і Михайла взяли в АТО. Мати переживала.  І ось радість: 10 днів відпустки отримав молодший Михайло. Цю радість разом з мамою розділили і ми, педагоги, які навчали юнака. У всіх на обличчі і сльози, і усмішки. А у воїна в очах страху не було, вони світилися добром. Всі сфотографувалися з воїном на прощання і побажали йому «Многая літа»

Повертайся, будь ласка живим.

Ми просим не багато й не мало.

Кожен вечір помолимось святим,

Щоб нещастя тебе оминало.

  Н.М. Кричківська